Поради батькам, які прагнуть розвивати здібності своїх дітей

1.  Не стримувати розкриття потенціальних можливостей психіки.

2. Уникати однобокості в навчанні та вихованні.

3.  Не позбавляти дитини ігор, забав, казок, створювати умови для виходу дитячої енергії, рухливості, емоційності.

4. Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб (по­чуття безпеки, кохання, повага до себе та оточуючих), оскільки людина, енергія якої пригнічена загальними проблемами, найменше спроможна досягти висот самовираження.

5.  Залишайте дитину на самоті й дозволяйте займатися своїми спра­вами. Пам'ятайте: «Якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходи­тися без вас».

6. Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте співчуття до невдач. Уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини.

7.  Будьте терплячими до ідей, поважайте допитливість, запитання дитини. Відповідайте на всі запитання, навіть, якщо вони, на ваш погляд, виходять за рамки дозволеного.

8. Навчати слід не того, що може сама дитина, а того, що вона опано­вує за допомогою дорослого, показу, підказки.

1.  Виникнення стереотипів мислення. Якщо раніше спосіб вів до роз­в'язку задачі, нам хочеться ще і ще вдатися до цього способу.

2.  Страх перед помилкою. Прагнення не до оригінального розв'язку задачі, а до хорошої оцінки.

3. Оптимальна мотивація й відповідний рівень емоційного збудження. Це означає, що занадто велике бажання може гальмувати творчий про­цес. І далі: щоб імпровізувати, творити, потрібне натхнення.

4. Однопланові знання, вузьке коло їх не сприятимуть творчості. Потрібні широкі інтереси в різних життєвих сферах.

5.  Схильність до конформізму. Людина боїться бути в центрі уваги, бути «білою вороною», не хоче бути екстравагантною. «Краще я буду, як усі», — її кредо.

6. Страх критики.

7. Дуже висока самооцінка.

8. Дуже розвинена тривожність.                                                                                 

— часто перескакують через послідовні етапи свого розвитку;

— у них чудова пам'ять, яка базується на ранньому мовленні та абсо­лютному мисленні;

— рано починають класифікувати й категорувати інформацію;

—  у них великий словниковий запас, вони з задоволенням читають словники, енциклопедії;

— можуть займатися кількома справами відразу;

— вони дуже допитливі, активно досліджують навколишній світ;

—  у ранньому віці здатні простежувати причинно-наслідкові зразки, робити правильні висновки;

— легко справляються з пізнавальною невизначеністю, із задоволен­ням сприймають складні довгострокові завдання;

— не можуть терпіти, коли їм нав'язують готову відповідь;

— можуть тривалий час концентрувати свою увагу на одній справі;

— обдарованим і талановитим дітям властиве надто розвинуте почут­тя справедливості;

— добре розвинуте почуття гумору;

— обдаровані діти постійно намагаються вирішувати проблеми, які їм поки що «не під силу», й у вирішенні деяких із них домагаються успіху;

— для обдарованих дітей характерні перебільшені страхи, оскільки вони здатні уявити собі безліч небезпечних наслідків подій;

— вони надзвичайно схильні до немовних проявів почуттів, емоцій ото­чуючих людей;

— обдаровані діти часто володіють екстрасенсорними здібностями;

— вони негативно оцінюють себе;

— більшість обдарованих дітей спить менше від своїх однолітків, вони раніше відмовляються від денного сну;

— обдаровані діти інколи мають труднощі з тонкою руховою коорди­нацією.